Огіркова зірка Ніжина

Дотик історії

Місцевість, на якій розташоване сучасне місто Ніжин, була заселена здавна. Принаймні археологи виявили тут поселення, яке датують Х століттям. Якщо відштовхуватися від цієї дати, Ніжину понад тисячу років. За цей час місто неодноразово змінювало назви — Нежатин, Уненеж, Унежин, Ніжинське городище. Сучасна назва відома з 1514 року. Сьогодні це районний центр у Чернігівській області з населенням понад 76 тисяч мешканців.

Ніжин — провінційний у кращому розумінні цього слова. Тут не знайти найвищих в Україні хмарочосів або найбільших в Європі площ. Можливо, саме через це містечко зберегло свої пам’ятки старовини. Найстаріший у Ніжині Миколаївський собор збудували козаки ще в середині XVII століття. Це один із перших в Україні п’ятибанних хрещатих храмів. Ще десять святинь, які збереглися дотепер, зведені в XVIII столітті. Також у місті зберігся єдиний в Україні комплекс будівель поштової контори XVIII століття (тепер музей «Поштовий двір»). Також уціліло й чимало громадських і приватних будинків XVIII–XIX століть.

Окрема гордість місцевих мешканців — Ніжинська гімназія вищихнаук князя Олександра Безбородька. Цей аристократичний навчальний заклад, заснований у першій чверті ХІХ століття, поклав початок вищій освіті в Лівобережній Україні та став альма-матер для багатьох відомих митців. Найвидатніший із них — письменник Микола Гоголь, класик української та російської літератур. Кажуть, саме в стінах гімназії Безбородька він почув од свого однокашника Григорія Миклухи (дядька відомого етнографа) сімейну легенду, яку згодом використав у повісті «Тарас Бульба». До речі, тутешній пам’ятник Гоголю, що його відкрили 1881 року, — перший у світі.

Із Ніжином пов’язані дитячі роки багатьох видатних митців і науковців. Серед них театральна актриса Марія Заньковецька, президент Академії наук України Олександр Богомолець, художник Микола Самокиш, співак Марк Бернес, видатний мореплавець Юрій Лисянський, байкар Леонід Глібов, ректор Київської академії Георгій Кониський, відомий український байкар та автор багатьох романсів, зокрема «Очи чёрные», Євген Гребінка, декабрист Іван Горбачевський. У місті зростали кілька академіків і винахідників, у тому числі творець першого супутника Землі та космічної ракети Сергій Корольов. До речі, саме в Ніжині він уперше побачив у небі літак, пілотований відомим льотчиком Сергієм Уточкіним, і на все життя захопився авіацією.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Большие гелиевые шары и их разновидности

В історичний літопис країни місто вписало кілька вагомих рядків. Приміром, саме тут у червні 1663 року відбулася козацька (чорна) рада, на якій 40 тисяч козаків обрали гетьманом Лівобережної України Івана Брюховецького. Інший гетьман — Іван Мазепа — в Ніжині одержав від польського короля гетьманські клейноди. Найбільший в Україні скарб римських срібних динарів IV століття також має ніжинську прописку — його виявили 1873 року.

Проте найвідомішою тутешньою візиткою ось уже протягом кількохстоліть є славетні «ніжинські огірки» — невеличкі, хрусткі, напрочуд апетитні. Аналогічні намагалися вирощувати в інших містах, але саме в Ніжині чомусь родяться найсмачніші. Згодом слава місцевих огірочків поширилася далеко за межі міста. Біля витоків цього феномену стояли греки, що оселилися тут у середині XVII століття.

Царська страва

У війську гетьмана Богдана Хмельницького було чимало греків. Не маючи можливості боронити православну віру на батьківщині (Греція була завойована турецьким султаном Магометом ІІ), вони охоче брали участь у Визвольній війні українського народу проти католицької Польщі. Тому серед тогочасної козацької еліти чимало родин мали грецьке походження — Капністи, Томари, Мазапети, Мазараки, Костянтиновичі та багато інших.

Після перемоги у війні гетьман віддячив грекам, дозволивши їхнім одноплемінникам, які зазнавали утисків у себе вдома, оселитися в Ніжині. Місто знаходилося на перетині торговельних шляхів між Польщею, Туреччиною й Москвою і мало населення 11 600 людей (у Києві, для порівняння, налічувалося 7800 мешканців). Спеціальним універсалом від 5 травня 1657 року гетьман Хмельницький надав грекам право на самоврядування, звільнив від сплати будь-яких податків і дозволив не виконувати державні повинності.

Прибульці розгорнули широкомасштабну торгівлю в Україні, встановили ділові зв’язки з Австрією, Німеччиною, Італією, Польщею, Росією, Туреччиною. Вони продавали суконні вироби, тканини, золото і срібло. З прибутків збудували власну церкву, школу, магістрат.

Переселяючись до Ніжина, греки привезли з собою насіння мініатюрних огірків, незнаних в Україні. У заплаві річки Остер вони почали вирощувати свої дивні овочі, відтак солити їх за якимсь невідомим рецептом. Приготовлені в такий спосіб хрусткі огірочки виявилися чудовою закускою і користувалися популярністю в окрузі.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Заказ статей для сайта

Першим із можновладців їх уподобав князь Григорій Потьомкін. Обставини, за яких це сталося, невідомі — певно, хтось із ніжинських греків зробив йому презент. Але відомо, що під час другої російсько-турецької війни Потьомкін відряджав за диво-огірками спеціального посланця за сотні верст до Ніжина.

1787 року імператриця Катерина ІІ відвідала Україну. Потьомкін, який організовував цей візит, подбав про те, щоб у кожному містечку, де зупинятиметься монархиня, її дивували якоюсь місцевою цікавинкою. У Ніжині таким сюрпризом стали місцеві огірки. Скуштувавши їх, Катерина ІІ виголосила історичну фразу: «Впредь неизменно поставлять нежинские огурцы к царскому столу в Петербург». Так грецькі делікатеси раптом стали джерелом гарного прибутку для міста, а також засобом «просування на ринок» іншої місцевої сільськогосподарської продукції.

Одночасно розширилися на південь кордони Російської імперії, і Ніжин залишився осторонь нових торгівельних шляхів. Після заснування міста Одеси в 1793 році ніжинські греки почали переїжджати туди. За переказами, на знак подяки за багаторічну гостинність вони подарували мешканцям Ніжина насіння своїх огірків і розкрили секрети їхнього соління. Так чи ні, але естафету й справді підхопили городяни. Незабаром чи не в кожному хазяйстві Ніжина вже вирощували і засолювали смачні грецькі огірки.

1850 року мешканець Ніжина на прізвище Яресько став піонером огіркового бізнесу. Підприємець виготовив кількадесят бочок «пікуля» на оцті й почав продавати свою продукцію в місті та навколишніх ярмарках. Але мав більше збитків, ніж прибутків, тому невдовзі припинив цю справу.

На промислову основу місцеві огірки поставили підприємці Гольденберги. Саме завдяки їм хрусткий продукт почали споживати за межами Ніжина не тільки члени царської родини, але й пересічні мешканці багатьох міст України та Росії. 1879-го з «чертовски дивными» огірками познайомилися в Москві. Соління з Ніжина також почали вивозити до Копенгагена, Берліна, Парижа, Лондона, Стокгольма. Невдовзі вже 56 країн світу домагалися поставок «ніжинських огірочків».

Основна закуска пролетаріату

Цікаво, що греки, переїхавши до Одеси й назвавши вулицю, на якій оселилися, Ніжинською, знову організували огіркові плантації. Але тамтешні огірки — попри всі зусилля городників! — виявилися недостатньо хрусткими, а тому не змогли скласти гідну конкуренцію ніжинським суперникам.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Оскарження рішення про результати тендеру

Цей феномен пояснили лише сучасні українські науковці. Виявляється, чернігівські ґрунти містять багато іонів срібла, завдяки яким овоч стає надзвичайно смачним і хрустким. Крім того, в Ніжині для засолювання огірків традиційно використовували джерельну воду, а в її складі чимало кальцію — це надає огіркам особливого хрускоту… Ось чому численні спроби продукувати «справжні ніжинські огірочки» поза межами Ніжина завжди зазнавали фіаско.

Отже, до 1917 року підприємство Гольденбергів фактично було монополістом у виробництві засолених хрустких огірків. Після того як цар Микола ІІ зрікся трону, поставки до Петрограда припинилися. А далі, з початком громадянської війни, цей вид продукції взагалі перестали випускати. Завод розграбували. Лише 1927 року він помалу відновив роботу. В архівах підприємства зберігся лист із Ленінграда: «Товариші робітники Ніжинського засолзаводу! Ви чудово розумієте, що огірок є основною закускою пролетаріату. А тому просимо вас збільшити випуск цього продукту…».

У радянські часи ніжинський завод став найвідомішим у СРСР виробником консервованої плодово-овочевої продукції та експотував соління до 70 країн світу. Але в самому Радянському Союзі банка апетитних огірків з етикеткою «Ніжинські» була великим дефіцитом — годі було шукати її в магазині у вільному продажу.

У 1990-ті роки під час економічної кризи обсяги виробництваніжинських огірків зменшилися. На щастя, це вже в минулому. Сьогодні хрусткі делікатеси не дефіцит — на полицях українських супермаркетів їх чимало. А кількість країн, куди вони експортуються, перевищила 30. Між іншим, 2004 року партію ніжинських огірочків відправили до столу британської королеви Єлизавети ІІ. Монарший двір високо поцінував їхню якість і вирішив постійно замовляти уславлені овочеві делікатеси.

Саме огірок прославив Ніжин на весь світ. Ось чому в грудні 2005 року тут урочисто відкрили пам’ятник огірку — справжньому символу міста. Монумент складається з трьох елементів: бочки для засолювання овочів, погребища для зберігання солінь і власне огірка. Це перший в Україні пам’ятник овочу.

Категории
Акценты

СВЯЗАННЫЕ

  • Оскарження рішення про результати тендеру

    Оскарження державних закупівель — це процедура, яка вимагає глибокого розуміння тендерного законодавства та практики. Можливість оскаржувати рішення замовників є важливим елементом української системи публічних закупівель. З одного боку, це...
  • Каковы преимущества работы за границей?

    Решая поехать работать за границу, мы обычно руководствуемся главным образом финансовыми соображениями, желанием получить дополнительные средства. Мы часто склонны видеть в этой ситуации только отрицательные стороны – мы беспокоимся...
  • Большие гелиевые шары и их разновидности

    Для рекламной кампании и привлечения клиентов прекрасно подойдут большие надувные шары. Цвет можно подобрать в зависимости от ваших потребностей. Для продолжительной посадки внутри изделия его обрабатывает специальной жидкостью. При...
  • Заказ статей для сайта

    Контент на сайте играет ведущую роль в привлечении целевой аудитории. Читатели, которые находят ответы на свои вопросы на вашем интернет-портале, с большой вероятностью совершат покупку именно у вас. Поэтому...